ПИЛ БУТТЯ

* * *

Вздовж вулиці стікає брудом в люки
Вчорашній день, як безнадійний сум,
З дощем втіка від сірої пилюки,
Від надокучних повсякденних дум.

І чорний отвір, чорною нудьгою
Ковтаючи все вуличне сміття,
З байдужістю засмоктує собою
Минулих діб розмитий пил буття.

Для днів нових очищуючи карму
На тротуарах, де людські сліди,
Не жде платні, коли усе задарма,
Бо пил — лиш бруд з відсутністю води.

Усе буття у вигляді пилюки
Зливається в пливкий підземний вир...
= =
Будинки, знявши дах, як капелюхи,
Над мізками наляканих квартир,
Потягуються в заспані квартали,
Зітхаючи балконами-грудьми,
Бурчать: "До біса!.. Як же всі дістали!" —
І в день плюють обридлими людьми...



* * *

/ 25. 02. 2020 р. /











* Вільний переклад з російскої
Лев Либолев "Пыл бытия"

http://www.stihi.ru/2009/05/19/775

Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход